Дмитро Грицута - про гірські лижі, про ціну мрії

Дмитро Грицута - про гірські лижі, про ціну мрії

Як ви ставитеся до грошей?

Гроші - засіб до існування, еквівалент, яким можна виміряти поточні матеріальні блага. Звісно, вони мають дуже велике значення, і кожен переглядає ставлення до них при змінах у власному житті.

Легко розлучаєтеся з грошима?

Досить легко. У мене ніколи не було звички перераховувати гроші. Але "дурні" витрати робити шкода. Я ніколи не подаю жебракам, які мені не вселяють довіри. Я завжди бачу за цими людьми циганських баронів на "Мерседесах". З іншого боку, можу легко віддати пристойну суму на купівлю телевізора в дитячий будинок.

Були витрати, про які Ви шкодуєте?

Здебільшого це стосувалося якихось імпульсивних рішень. Наприклад, були деякі витрати, пов'язані з бізнесом. Я у свій час займався нерухомістю і робив "непрораховані" вкладення, тому що на зростаючому ринку я не особливо думав, що він може впасти. Це ж стосується і нинішнього бізнесу, де я працюю. Ми впроваджували деякі проєкти, і зараз, озираючись назад, я б відмовився від них і від вкладень, які було зроблено.

Зараз Ви керуєте компанією. Можливо, наступний щабель - свій бізнес. Не плануєте вкладати, запускати?

Якщо говорити про страхування - на страховому ринку неможливо створити хорошу компанію, не маючи достатньої фінансової потужності для того, щоб її капіталізувати. Некапіталізована компанія однозначно програє в якості послуг тим, які мають гроші. Тому виходу на рівень власника я в найближчому майбутньому не бачу.

Ви захоплюєтеся гірськими лижами. Де віддаєте перевагу кататися?

Катаюся в Альпах. Три роки тому я відкрив їх для себе і розумію, що такого рівня трас в Україні і близько немає. І не тому, що в нас сервіс поганий або ціни неадекватні. В Альпах самі гори, сніг дають змогу значно швидше нарощувати майстерність.

І куди плануєте дорости? До майстра спорту?

У кожному чоловікові, напевно, "сидить" спортсмен, якому вічно хочеться бити рекорди. Наприклад, для мене певним мірилом майстерності слугує одна гірськолижна траса, яка розташована в Гарміш-Партенкірхені, в Німеччині. Це - "чорна" олімпійська траса довжиною 3,4 км, яку я з'їжджаю на час. Професійні спортсмени роблять це за дві хвилини, я - за 3 хвилини 50 секунд. Це досить непоганий результат, тим паче що я катаюся лише 8 років. Коли мені вдасться домогтися з'їзду хоча б за три хвилини, гадаю, після цього я вже заспокоюся і виберу інший об'єкт для підкорення.

Які країни вибираєте для поїздок?

В основному Європу. Напевно, ще й тому, що я люблю їздити на автомобілі. Подорожуючи на авто, можеш побачити значно більше, ніж сівши в літак і пролетівши від одного пункту до іншого. Подобається Польща, тим паче що я знаю польську мову. Імпонує Німеччина: і стилем життя, і місцями, які можна відвідати. Дуже вразила Барселона - портове місто, яке тільки завдяки Антоніо Гауді перетворилося на перлину туризму.

Що найбільше вразило за кордоном?

Особливе враження - це реакція на українські автомобільні номери. Особливо коли забираєшся кудись подалі від Польщі та Угорщини. Треба сказати, що люди там ставляться до нас із великою повагою. Крім того, вражає організованість руху. Тільки будучи в Німеччині, я можу спокійно їхати 50 км/год по місту і буду скрізь встигати. У Києві, навіть коли вичавлюєш 100 км/год, немає впевненості, що опинишся в потрібному місці в потрібний час.

Здійснюєте свої заповітні мрії?

Іноді. Наприклад, минулого року я реалізував одну з них - потрапив на матч "Барселона" - "Реал". Це справді була мрія. Такі поїздки - цілий культ, оскільки на цей матч люди летіли з усієї Європи. І атмосфера, що панує серед фанатів, уболівальників, яких на стадіоні 90 тис. осіб і жодного п'яного, просто непередавана.

Кому довіряєте свої особисті гроші?

Банкам. За весь час кризи я не зняв жодного депозиту. Ще 2004 року, коли була хвиля і заклики тікати з банків, переводити гривню в долар, я не піддався цьому. У нинішню кризу - аналогічно, мої депозити пережили цей період в одному банку, зараз я їх перевів в інший, оскільки стан попереднього банку мене не дуже влаштовував. Фондовий ринок, моя думка, - помер. Так, зараз він зростає, але це зростання - спекулятивне, всі цікаві активи зосереджені в руках одного інвестора, максимум - двох, і вони нічого не віддають у ринок. До страхування життя я теж поки що не "дозрів". Вважаю, що в умовах нестабільності валютного курсу більш ефективні та безпечні короткі вкладення.

У вас двоє дітей. Будете виховувати їхнє ставлення до грошей?

Діти в мене ще маленькі: синові 5 років, доньці - 3 роки. Але я, безумовно, хочу прищеплювати їм якусь фінансову культуру і розуміння того, яким шляхом гроші дістаються. У мене був один момент із дитинства. Тоді мені було років 10, і я любив просто кататися в метро. Проїзд коштував 5 копійок. І раптом, сідаючи вкотре в поїзд, я задумався: скільки часу витрачає моя мама, щоб заробити ці 5 копійок? Після цього в мене якось різко змінилося ставлення до грошей. Я зрозумів, що це - вкладена праця, і просто пропалювати їх - не потрібно.

Ви згадали, що любите самі керувати авто. Їздите на службовому чи особистому?

У мене є і той автомобіль, і інший. Але я більше віддаю перевагу власному - Volvo S80. Мені зручніше і комфортніше у своїй машині. Тим більше що я їжджу трохи швидше, ніж коли ми їдемо з водієм.

В одязі віддаєте перевагу діловому стилю?

Діловий - виключно в будні. Змусити мене вдягнути костюм у вихідні дні - вкрай складно. Хоча приходить понеділок - і все стає на свої місця, прийти на роботу в джинсах я просто не зможу. Одяг купую більше за кордоном. До якоїсь певної марки костюма прихильності немає, головне, щоб підходив під зріст і під комплекцію. До речі, нещодавно подарували цікаву книжку - "Біблія стилю. Гардероб успішного чоловіка". Дуже пізнавальна, починаючи від того, як правильно вдягнутися на ділову вечерю, і закінчуючи дрібницями та аксесуарами.

Взагалі, навіть один неправильно підібраний аксесуар може видати людину. До мене приходив колись бізнес-тренер, який зробив зауваження і сказав, що все підібрано відмінно, але ремінець на годиннику - зносився, і, дивлячись на нього, вже закрадається сумнів про статус людини. Тож істину про те, що зустрічають по одягу, ніхто не відміняв.